– Як людина буде реагувати на життєві обставини і приймати рішення?

– Яке коло спілкування вибере?

– Як буде ставитися до самої себе?

– Як буде будувати відносини з іншими?

– Наскільки вона буде успішною?

– Чи навчиться досягати мети?

Саме цей критичний період життя,  що зветься  підлітковим віком, дасть максимально точні відповіді на усі ці життєво важливі питання. Події, які відбудуться, рішення, які будуть прийняті,  найбільше  вплинуть на подальшу долю людини. Як батькам ефективно пройти разом зі своєю дитиною цей не простий, але дуже відповідальний період  дорослішання? – говоримо з експертом у сфері дитячої психології Тетяною Дік.

Тетяна Дік: По-перше – розуміючите, що відбувається з їхніми дітьми.

По-друге – змінивши підходи – діяти старими методами просто не вийде.

Підлітковий вік – час глобальних змін у всіх сферах особистості;  час глибокої внутрішньої кризи, яка неодмінно виливається і в кризу з навколишнім світом: 

– Бурхливий  нерівномірний  фізичний ріст. Складний фізіологічний процес статевого дозрівання.

– Емоційний стрес. Викликані гормональними змінами різкі коливання настрою – від радості і веселощів до депресії. Гострота відчуттів.

– Крах авторитетів. Криза самооцінки. Критичне ставлення до встановленим норм. Розширення меж. Прагнення до незалежності.

– Страх виділитися з натовпу, залежність від думки однолітків.

– Пошук ідеалів для наслідування на тлі притаманних для цього віку максималізму і критицизму. У параметрах оцінки – чорне і біле. Відсутність відтінків.

– Пошук особистого «Я». «Примірка»  до себе різних стилів, типів поведінки, масок.

– Закоханість,  страх відкидання, біль нерозділених почуттів.

– Пошук власного майбутнього.

– Занурення в світові проблеми.

– Пошук Істини з великої літери. Прагнення до особистої  досконалості. Вимога досконалості від оточуючих.

Усі ці глобальні зміни відбуваються на тлі того, що:

– Підліток хоча і перестав бути дитиною, але ще не став дорослим. 

– Він втратив переваги дитинства, але ще не отримав привілеїв зрілості. 

– Його колосальні прагнення не мають реальних підстав для їх здійснення. 

– Його високі ідеали викривають власну недосконалість.

– Його прагнення до самостійності стикається із залежністю у всіх сферах життя.

– Він дуже потребує допомоги дорослих, але саме в цей період він найбільш агресивно її відкидає.

То ж правильна позиція батьків у цей період є надзвичайно важливою. 

ЕФЕКТИВНІ СТОСУНКИ З ПІДЛІТКОМ 

Діалог з неспокійною мамою:

– Моєму синові 15 років, мені доводиться постійно його контролювати, щоб він не наробив дурниць. Я просто вже стомилася від цього.
– Облиште, припиніть його контролювати.
– Ви не розумієте! Він такий телепень. Постійно у щось вплутується. Я просто повинна знати де він і що робить.
– Тоді вам потрібно суворо контролювати кожен його крок: проводжати його до технікуму, потім зустрічати; сидіти з ним на заняттях, зачиняти його дома по вечорах. Тоді ви точно будете впевнені, що він не потрапить у біду і не наробить дурниць.
– Та це ж не можливо.
– Тоді прикріпіть до нього датчик, диктофон в решті решт. Змусьте кожен день подавати щохвилинний звіт за підписами свідків.
– Послухайте! Це абсолютна нісенітниця!
– Звісно, але яким ще способом ви збираєтесь контролювати дорослого сина, адже він у будь-який момент може зробите все по своєму. 

Тож посилити контроль чи надати абсолютну свободу ? 

Т.: Правда між цими двома протилежними поняттями.
Потрібно розуміти, що до цього кризового моменту у стосунках з підлітком, сім`ї підходять за двома різними сценаріями.
Перший – ідеальний, коли батьки свідомо будують глибокі стосунки з дитиною. Формують в ній почуття особистої відповідальності  і поступово відпускають віжки, дозволяючи приймати самостійні рішення і нести наслідки свого вибору. Другий – більш поширений, коли батьки, стикнувшись з реальною дійсністю, прокидаються в той час, коли їхній підліток раптово вириває свою руку з їхньої руки, і рішуче починає рушити звичний порядок дій. 

Втім, і в тому, і в іншому випадку  батьки повинні пройти поруч з підлітком, цей найвідповідальніший і найскладніший період. І допомогти їм з меншими втратами і з більшою мірою зрілості увійти у доросле самостійне життя. 

Т.: Навичку, яку потрібно в цей період набути батькам, й яка допоможе зберегти стосунки, це здібність домовлятися. Сім правил ведення переговорів допоможуть їм  в цьому: 
1. У переговорах обидві сторони рівні.
Це означає що, не дивлячись на вік, ніхто із співрозмовників не займає позиції зверху або положення підлеглого. Ніхто не застосовує силу і владу.
2. До діалогу не можна примушувати.
3. Необхідно обрати момент доброзичливого настрою. Упевнитись, що бесіда потрібна обом. Підліток повинен бути впевненим, що його чекає не чергова нотація,  а конструктивне обговорення проблеми, у вирішенні якої зацікавлені обидві сторони.
4. Із діалогу повинно виключити так звані рішення: погрози, критику, крик, маніпуляції. Уявіть, що саме ви знаходитесь на місці підлітка. Знайдіть слова, які могли б викликати у нього доброзичливий відгук.
5. Для переговорів треба обрати час, коли ніхто нікуди не спішить і ніхто із співрозмовників не стомлений. Краще одразу домовитися, скільки знадобиться часу для обговорення питань.
6. Бесіда повинна будуватися не за принципом «хто-кого», а виходити із припущення, що виграти може кожен. Головне, чого ви прагнете досягти, це добрі взаємини і збалансовані рішення і вчинки.
7. Перед початком переговорів необхідно домовитися, що навіть якщо буде важко  витримати діловий тон чи емоційне напруження, ніхто не перерве розмови раніше встановленого часу.

Учасники переговорів повинні бути ознайомлені з цими правилами і висловити згоду на їх дотримання. Інакше, ви ризикуєте отримати чергову сварку, а не рішення питань.

Тож, успішних перемовин! І пам`ятайте мудрість Соломона: «Радість людині у відповіді вуст її, і яким добрим є слово, яке сказане вчасно».