Цей віковий період психологи називають 2 «жахливих роки», або «криза возз’єднання». Розуміючи кризу, як різкий, переломний, перехідний момент, який виявляє приховані конфлікти і диспропорції, а також унеможливлює функціонування у рамках колишньої моделі, давайте спробуємо з`ясувати: Як ці офіційні складні терміни стосуються невинного 2-х – 3-х річного малюка.
І якщо вашій дитині саме стільки, ми напевно будемо говорити з вами однією мовою. Знайома ситуація? – з вашою дитиною враз стається метаморфоза, і вона перетворюється в іншу, з якою ви не знаєте що робити. Безпорадна мама у паніці: «Я вже не можу справитися зі своєю дитиною… Що буде далі?»… А тато, якщо взагалі втручається у процес виховання, намагається будь якою ціною виграти змагання з власним малюком, довівши «хто тут головний» насправді. Говоримо про ознаки кризи й розумні підходи до дитини у ці жахливі 2 роки з експертом у сфері дитячої психології Вікторією Мельніченко.
Чому саме в цей період виникає криза? І чи можна її уникнути?
Вікторія М.: Дитина стає самостійною. Вона вже вміє сама ходити, одягатися, їсти. Вона відривається від опіки мами і починає пізнавати світ, вперше роблячи щось самостійно: «Я сама!» У цей час в неї проявляється інтерес до неживих предметів, бажання самій розібратися у всьому, щоб їй ніхто не заважав. Ось тут и виникає бажання незалежності й автономії її особистої території, на якій їй ніхто б не заважав.
Які ознаки цього кризового періоду?
В.: Звичайно, ознаки такого кризового періоду не завжди позитивні. Вони частіше за все не радують, а засмучують батьків. Тому що в цей період дитина може виявляти негативізм, непокірність, впертість, протест, ревність, супротив, незалежність і самостійність
Чому упертість і негативізм?
В.: Це єдиний спосіб довести, що вона особистість й має право на власну думку. Бо вона вже багато що вміє робити сама й хоче звільнитися від зайвої опіки. І для того щоб відчути своє «Я», їй потрібно чинити опір. Такий собі метод «від протилежного» – чим більше я чиню опір, ти більше моє «Я».
Тож розуміючи, що криза, це ситуація, в якій незалежно від нашої волі ми не можемо діяти старими методами, батьки повинні шукати нові підходи й діяти за новими правилами. Якими вони можуть бути, коли дитина у 2 роки вимагає незалежності?
В.: Потрібно розуміти, що дитина з одного боку вимагає незалежності, з іншого – потребує приналежності. Тому вона може бути прилипливою і ревнувати маму, якщо вона приділяє увагу комусь іншому. В цей час Їй потрібна емоційна доступність мами. Вона, як «підзарядка», повинна бути завжди поруч, але не заважати.
Як у цій ситуації знайти розумну середину – надаючи дитині вільний простір для пізнання і розвитку, в той же час не дати їй перейти межі вседозволеності?
В.: Батьки повинні проявляти гнучкість, лояльність, не пригнічуючи і не ламаючи волю дитини. В той же час, дитина повинна зрозуміти, що у житті існують обмеження, навчитися приймати слово «Ні». Наприклад, коли дитина говорить «хочу», а ви, пояснивши причину, відказуєте їй у цьому – вона відчуває розчарування. Коли батьки тверді у своєму рішенні, дитина навчається справлятися з розчаруванням, формується її особистість і характер. Ось чому не потрібно боротися з дитиною за владу, але бути достатньо гнучким, щоб надати їй можливість робити безпечний вибір. Важливо розуміти – це не капризи і примхи характеру – це норма вікового розвитку.
Усі батьки не залежно від віку їхніх дітей потребують мудрості. Священне Писання, дає конкретну відповідь, як її можна отримати: «А якщо кому з вас не вистачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана».