За часів «золотої лихоманки» нерідко траплялися випадки, коли старателі вважали, що «напали на золоту жилу». Проте, як з’ясовувалося  пізніше, їхнью знахідкою виявлялося не справжнє золото, а дуже зовні схожий на нього мінерал пірит, який  насправді не має ніякої цінності. Цей мінерал отримав назву «золота дурнів». 

Щось схоже відбувається і з стосунками. Одні ґрунтуються на справжньому коханні, інші – на почутті закоханості, яке нерідко плутають з любов’ю. Такі відносини не живуть довго.

Відрізнити справжню любов від простого захоплення на перший погляд так само складно, як і пірит від справжнього золота.

Але ідентифікувати свій стан насправді край важливо. Що рухає нами у наших  стосунках – любов, закоханість, або ж взагалі щось інше? Як розібратися з цими почуттями у самому собі ? – говоримо з доктором філософії, експертом у сфері сімейних стосунків Адріаном Буковинським.

А: Закоханість не є любов’ю, любов – не є закоханістю. Закоханість це такий «драйвовий» стан, надпотужне почуття. Запитуючи, чи існує любов першого погляду, завжди отримую, як стверджувальні, так і заперечні відповіді. Насправді, сказати людині, яку ти взагалі не знаєш: «Я тебе люблю», звісно можна, але це безвідповідально. А от закохатися з першого погляду абсолютно реально. 

Тому перша ознака, яка відрізняє любов від закоханості, – це ЧАС, протягом якого почуття виникають, міцнішають та зростають.

Друга ознака – ЗНАННЯ ЛЮДИНИ. Коли я люблю людину, то моя любов має базуватися на знанні цієї людини як особистості; я можу багато розказати про її внутрішній світ, уподобання, прагнення, чесноти й навіть недоліки.
А коли я закохуюсь, то мої знання можуть базуватися лише на деяких  певних якостях, найчастіше – зовнішніх.

Третя ознака – ЦЕНТР УВАГИ. 
Коли людина закохана, то центром її уваги є вона сама. Справжня ж любов центром своєї уваги ставить іншу людина.

Наступна, четверта ознака – ПРАЦЯ НАД СТОСУНКАМИ.
Коли пара закохана, вони просто ідеалізують один одного. Люди ж, які люблять, розуміють, що в стосунках є багато випробувань і вони докладаюсь зусилля й працюють над своїми відносинами.  

П’ята ознака –  РІШЕННЯ ПРОБЛЕМ.
У закоханих пар майже ніколи не має проблем і це говорить про те, що така пара поки що не усвідомлює усю об`єктивність ситуації.
Люди, які люблять один одного, не приховують проблем, а намагаються їх поступово вирішувати.

Шоста ознака – ВПЕВНЕННІСТЬ одне в одному.
Любов – це впевненість у стосунках. У закоханих людей впевненість найчастіше відсутня. Це може виражатися у тривожності, ревності, контролі. 

Наступна ознака – ПОСТІЙНІСТЬ. 
Якщо я люблю, то мої почуття будуть присвячені лише одній людині; закоханим же я можу бути одразу в декількох людей.

Наступною такою цікавою різницею між любов’ю та  закоханістю є – ФІЗИЧНА ПРИВАБЛИВІСТЬ. Тобто люди, які люблять один одного, вочевидь мають потребу у фізичній близькості, але така близькість у першу чергу є виразом почуттів до цієї людини. А коли люди закохані, фізична близькість є самоціллю, «я тебе хочу» і все, мене більше нічого не цікавить.

Далі, така ознака як – ВІДСТАНЬ та ВМІННЯ ЧЕКАТИ.
Інколи так складається у житті, що між парою, яка будує стосунки виникає аспект відстані і часу: заклик до армії, відрядження по роботі, навчання і т.і. Закоханість не витримує випробовування часом і відстанню, з любов’ю ж усе навпаки. Можуть скластися об’єктивні причини, з яких треба відкласти шлюб, наприклад, на півроку. Коли ж люди в стані закоханості, вони не хочуть чекати, тому що одружитися потрібно було ще вчора, бо сьогодні вже пізно, а завтра, взагалі, буде катастрофа)) 

Закоханість за певних  умов може перейти у стан любові, коли люди, глибше пізнаючи одне одного, згодом приймають осмислене рішення стосовно створення сім’ї. Любов також може народитися і без закоханості. Є чимало прикладів, коли почуття любові виникає  з дружніх стосунків, коли молодих  людей об`єднує спільне проводження часу, спільні інтереси, цінності. 

Потрібно намагатися розпізнати стан, в якому ми збираємося створювати сім’ю. Якщо це  стан любові – це хороша основа, якщо – стан закоханості – це є дуже ризиковано, тому що невідомо в що цей стан з часом  трансформується.