Джилліан було лише вісім років, коли її майбутнє опинилися під загрозою. Вчителі рекомендували перевести її у школу для дітей з обмеженими можливостями. На щастя, в її долю втрутилася людина, яка крізь незадовільні оцінки й негативні думки оточуючих, змогла розгледіти в ній ознаки прихованого таланту.  Психолог, який за проханням мами спостерігав за Джилліан, був вражений її природною, майже первісною грацією: «Ваша донька не хвора. Вона танцівниця. Віддайте її в школу танців». 

Маленька Джилліан придбала світову популярність як Джилліан Лінн, ставши однією з найвідоміших хореографів нашого часу, яка подарувала задоволення мільйонам людей й заробила мільйони доларів. Вона створила мюзикли «Кошки» й «Призрак опери», які мали колосальний успіх й отримали фантастичне визнання. Це стало можливим завдяки одній людині, яка замість того, щоб призначити їй ліки для заспокоювання, просто допомогла їй стати тією, ким вона була насправді. 

Що таке обдарованість? Які особливості поведінки й розвитку обдарованої дитини?
З якими проблемами вона стикається? Як батьки можуть надати їй необхідну підтримку? Говоримо  з експертом у дитячий психології Тетяною Дік.

РЕЄСТР ОБДАРОВАНОСТІ

Тетяна Дік: По-перше хотіла би надати так званий реєстр обдарованості,  який складається з 5-ти ступенів та пояснити їх природу. 

Задатки – Перша ступінь       
Задатки – це природжені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них належать особливості будови головного мозку, органів чуттів і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від природи.
Здібності – Друга ступінь        
Здібності виникають на основі задатків. Розвиваються вони в процесі й під впливом діяльності. Про людину звичайно говорять не просто, що вона здібна, а до чого здібна. Здібності поділяються на математичні, технічні, художні, літературні, музичні, організаторські, спортивні. Проте жодна окрема здібність не є достатньою для успішного виконання діяльності.

Обдарованість – Третя ступінь 
Обдарованість – це поєднання низки здібностей, необхідних для успішного виконання певної діяльності. Наприклад, музиканту потрібне поєднання слуху, музичної пам’яті та почуття ритму.  
Талановитість – Четверта ступінь
Талановитість – це найвищий рівень розвитку обдарованості.
Геніальність  – П’ята ступінь
Протягом існування людства світові були даровані, як визначають дослідники, близько 400 осіб, яких вважають геніями. Підраховано імовірність появи особливо здібних людей: 
– 10 % – здібності вищі від середніх;
– 2 % – талановиті;
– 0,5% – генії

Якщо дитина демонструє неабиякі досягнення, звичайно, перші емоції у батьків – це радість, гордість і захоплення.. Усі нормальні батьки пишаються успіхами своєї дитини, однак більшість дітей є геніями тільки в очах люблячої родини. Проте виключати таку можливість не слід, особливо якщо ваша дитина виявляє певні ознаки обдарованості, які було представлено  вище. 

7 ТИПІВ ОБДАРОВАНОСТІ

Які «СЮРПРИЗИ» очікують родину, якій Бог довірив дитину з особливим потенціалом?  Дійсно, це не тільки гордість, це – величезна відповідальність, а ще –це ряд проблем, які, як правило, є супутниками обдарованості. Загально відомі, це – нерівномірний розвиток дитини, нестабільний емоційний стан, проблеми з комунікацією, та проблеми з дисципліною й загальними системними вимогами.

Т.: Психологія визначає 7 основних типів обдарованості. Й існуюча система освіти, основи якої започатковано у XIX столітті, практично не сприяє особистісному розвитку дитини й використовує потенціал одного-двох типів обдарованості. Тому відкрити, розвинути й захистити талант дитини  –  відповідальність  батьків.
ТАЛАНТ – спочатку «тип», потім «глибина» 
Дитині якомога раніше потрібно опинитись в середовищі, яке буде сприяти її особистісному розвитку, тобто опинитись у «своїй зграї» 

Пропоную стислу характеристику 7-ми основних типів обдарованості:

Інтелектуальний тип обдарованості:
Дитину відрізняє добра пам’ять, жвавий розум, допитливість. Вона добре розв’язує задачі, логічно викладає свої думки, має здібності до практичного застосування знань.

Академічний тип обдарованості:
Ці діти насамперед мають здібність до навчання. Особливості їхнього мислення, пам’яті, уваги, мотивації такі, що роблять засвоєння матеріалу легким, приємним, невимушеним. При цьому, вони в однаковій мірі можуть легко засвоювати як точні, так і гуманітарні науки.
Креативний тип обдарованості:
Дитина дуже допитлива, незалежна й оригінальна. Для неї характерне нестандартне мислення, не схожі на інші погляди на світ та звичні речі, підвищена незалежність у судженнях, здібність комбінувати на перший погляд несумісні речі. 
Художній тип обдарованості:
Цей вид обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музиці, танцях, живопису, скульптурі, сценічній діяльності.
Соціальна або лідерська обдарованість:
Дитина здатна розуміти своїх однолітків, легко налагоджує з ними конструктивні стосунки, легко керує ними. Її відрізняє високий рівень інтелекту, розвинена інтуїція, внутрішня відповідальність за стан речей, здатність до співпереживання, розуміння почуттів і потреб інших дітей.
Психомоторна або спортивна обдарованість:
Така дитина має тонку і точну моторику, чітку зорово-моторну координацію, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, має високий рівень розвитку основних рухових навичок. Тому у неї є всі задатки досягти успіху у певних спортивних напрямках. 
Технічний тип обдарованості:
Дитина цікавиться механізмами і машинами. Може усунути нескладну поломку, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів. Любить розбиратися в капризах механізмів, любить загадкові поломки і питання на «пошук».

Обдарованість це поняття УМОВНЕ .
По-перше – рівень, який досягне ваша дитина, буде залежати від того, як вона буде розвивати свої здібності, хто буде займатися нею, яку підтримку вона отримає від батьків, фахівців тощо. 
По-друге – обдарованість може проявитися абсолютно в різні моменти чи періоди життя людини – як у ранньому дитинстві, так і в зрілому віці. 

Класичний приклад – геніальний Альберт Ейнштейн у ранньому віці не відрізнявся особливими здібностями – пізно почав говорити, у гімназії не виявляв здібностей до навчання і врешті-решт був відрахований з неї за неуспішність. 
А ось засновник кібернетик Норберт Вінер виявляв виняткові здібності уже в ранньому дитинстві. Оскільки здібності розвиваються у процесі певної діяльності, формування їх більшої мірою залежить від батьків – НАСКІЛЬКИ вони РОЗУМІЮТЬ суть відповідних здібностей, БАЖАЮТЬ бачити їхні прояви, СПРИЯЮТЬ їхньому розвитку. 

Допомагайте дитині опанувати виконавчу частину діяльності, а саме – техніку, прийоми, рухи у тих сферах, до яких у неї є інтерес і здібності. Давайте у цих сферах більш складні завдання, пред`являйте до результатів більш високі вимоги. Самі будьте прикладом активної життєвої позиції. Адже давно помічено, що обдаровані діти часто виростають в інтелектуальних сім`ях. І справа тут не стільки в особливих генах геніальності, скільки в сімейній атмосфері, в системі родинних цінностей. Саме «атмосферою захопленості» в значній мірі пояснюються нерідкі випадки, коли у сім`ях музикантів діти виявляють схильність до музики; в сім`ях робітників- раціоналізаторів – до конструктивної діяльності; в сім`ях агрономів, ботаніків, селекціонерів – до живої природи.

КРЕАТИВНИЙ ТИП ОБДАРОВАНОСТІ 

Людська діяльність завжди була досить бурхливою. Особливість сьогодення – ступінь і масштаб змін в усіх  сферах життя. Якщо у 1950 році середньостатистична людина за день долала відстань приблизно у 8 км; то сьогодні ця відстань становить близько 100 км. Молода людина стикається з досі незнаними викликами. Те, що вважалося благом для більшості людей раніше , – гарантоване довічне працевлаштування на одному робочому місці, – вже сприймається як пережиток минулого. Світ стрімко змінюється й такі якості як творчість, критичне мислення, комунікабельність,  креативність стають не розкішшю, а життєвою необхідністю. Тому зараз –  саме про  креативний тип обдарованості.  


Як виявити у дитини ознаки цього типу обдарованості? Як не переплутати нестандартність її поведінки з непослухом, або навіть з бунтарством? Як боротися з кілерами, що знищують творчість, а не з творчими задатками вашої дитини? 
Павло Пікассо вважав, що кожна дитина є художником. Питання лише в тому, як зберегти в ній художника, після того як вона виросте. Ця проблема не надумана. 

Статистичні дані: 
у 5-ти річному віці – 90% дітей мають творчі здібності 
у 7-ми річному віці – 80% з них вважають, що не володіють ними 
у 35-ти річному віці – 2 % людей залишаються творчими 

Т.: Сприяє цьому в першу чергу позиція й висловлювання батьків. Адже саме вони залишають незгладимий відбиток на особистості дитини. В їхніх устах ці висловлювання перетворюються в реальних кіллерів – вбивць.
ЗАБОРОНЕНІ фрази: 
– Не став зайвих питань
– Не відрізняйся з натовпу
– Тримайся в рамках
– Це нелогічно
– Це непрактично
– Ми це вже пробували
– Нічого з цього не вийде
– Будь як всі

Шаблоне мислення батьків, прихильність статусу-кво, небажання зайвої роботи від творчих спроб дитини, таких як забруднений одяг, меблі, підлога, пошкоджені речі, в корені знищують у дитини бажання творити. А шкода, тому що саме креативність робить наш світ розвинутим, колоритним, різноманітним й цікавим. 

ОЗНАКИ ДИТЯЧОЇ КРЕАТИВНОСТІ 

Відомий дизайнер Тим Хансен дав таке визначення креативності. 
«Справжня креативність – це здібність встановлювати зв`язки між речами, які на пересічний погляд видаються несумісними; створювати асоціації; перевертати речі з ніг на голову й виражати їх по-новому». 

Т.:  Насправді хочу звернути увагу на 4 первинних ознак дитячої  креативності:  

Швидкість і гнучкість думки. 
Це здатність швидко, без великих внутрішніх зусиль народжувати масу ідей; легко переключатись з однієї ідеї на іншу, створювати невловимий зв’язок між речами й використовувати одну й і ту ж саму інформацію у різних контекстах. 
Оригінальність.
Вона може виявлятися в абсолютно різних сферах – у зовнішньому вигляді, поведінці у дитячих іграх, невластивих віку питаннях, нестандартних ідеях і пропозиціях. Ці діти не копіюють, вони створюють нові образи, рухи, картинки, правила гри.
Допитливість. 
Дитина з креативними задатками з цікавістю сприймає світ, здатна дивуватись, захоплюватись природними явищами, чудесами рослинного та тваринного світу, які залишаються поза увагою більшості інших дітей. 
Таким дітям важливо «докопуватися» до суті речей. На питання «Чому?» їх не задовольняє відповідь-відмовка. Вони мають постійний інтерес до всього нового.
Сміливість. 
Уявляючи собою нестандартну особистість з незалежним судженням, креативній дитині доволі часто доводиться йти проти течі, ризикувати, виділятися серед натовпу, бути незрозумілою. І те, що є не тільки основою, але й необхідною умовою для досягнення вершин у спорті, великих відкриттів у науці, створення світових шедеврів у мистецтві, найчастіше стає завадою у побудові стосунків. Тому такі діти часто важко адаптуються в соціумі.

Якщо дорослі НЕ ЗРОЗУМІЮТЬ, НЕ ВИЯВЛЯТЬ особливої уваги, НЕ НАДАДУТЬ  своєчасної підтримки – дитина може просто зламатись – не відкритись, або спрямувати свій потенціал у негативному напрямку. Втратять від цього всі.
Кожна людина, як говорить Біблія, створена за образом і подобою Бога. Тому за своєю суттю є творцем. Кожна дитина має певний, хоча і в різній мірі, задаток креативності. 

КРЕАТИВНІСТЬ і ІНТЕЛЕКТ 

Тема розвитку особистості сьогодні невипадково  потрапляє до списку рейтингових.  Цю ситуацію легко пояснить нам короткий екскурс в  історію економічного розвитку  людської цивілізації. Історія  визначає  три головні хвилі  – аграрну, індустріальну та інформаційну, кожна з яких, відповідно,  ґрунтується  на притаманних їй видах діяльності. Сьогодні ми впевнено рухаємося до четвертої хвилі, яка радикально  відрізняється від трьох  попередніх. Й орієнтована вона  більшою мірою  на  творчість та культуру.  У цьому сенсі, говорячи  про розвиток  успішної  особистості, експерти визначено прогнозують, що пальма першості невдовзі опиниться саме  в руках креативних осіб. Тому розвиток креативності сьогодні є  не просто даниною моді, а, можна сказати,  вимогою  часу. 

У цьому сенсі – яку роль відіграє інтелект людини у ступені реалізації її креативності? Таким чином ми спробуємо знайти відповідь на непросте  питання: Чому спектр  сприйняття  креативних особистостей  у суспільстві так широко розбігається? І якщо доля одних – це загальне визнання, то доля інших – загальне  неприйняття.

Т.: В цілому для рішення будь якої розумової задачі важливими є  як інтелект,  так і креативність. При цьому вони виконують різні задачі на різних етапах. А саме – кількість гіпотез,що породжуються індивідомкорелює з рівнем креативності; а  правильність рішеннярозумової задачі– з рівнем загального інтелекту.  

У цьому сенсі психологія визначає 2 типи мислення – конвергентне та дивергентне.

Конвергентне мислення – логічне, послідовне, спрямоване на  пошук єдиного правильного рішення.  Вимірюється воно швидкісними тестами IQ й  лежить  в основі інтелекту.

Дивергентне мислення – те, що одночасно рухається  у декількох  напрямках  – це  альтернативне мислення, спрямоване на генерацію якомога більшого спектру можливих рішень. Воно й є основою креативності. 

ЧОТИРИ КОМБІНАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУ і КРЕАТИВНОСТІ

Т.: Як показують результати досліджень , саме  у  відповідній комбінації   цих двох складових і криється   секрет успішної адаптації креативної особистості у  суспільстві.  Розглянемо чотири  варіанти таких комбінацій:

Перша категорія – це  діти з високим рівнем інтелекту і  високим рівнем креативності: Вони виявляють інтерес до всього нового і незвичайного; з легкістю виконують різноманітні  завдання, виявляють велику  ініціативність.  Ці діти впевнені у своїх здібностях,  успішно поєднують  у собі  внутрішню свободу й  високий самоконтроль. Вони легко  пристосовуються до вимог соціального оточення, зберігаючи при цьому внутрішню незалежність думок і дій.  Суспільство приймає їй з відкритими обіймами й сприймає як високообдарованих дітей. 

Друга категоріяце діти  з високим рівнем інтелекту й  низьким рівнем креативності: Вони мають ознаки академічної обдарованості, виявляють  високі здібності у певних напрямках навчання.  Їх вирізняє наполегливе прагнення до  високих результатів. Вони потребують зовнішньої  підтримки у вигляді високої оцінки їхньої діяльності,  тому що  саме з нею  пов`язують свою самооцінку. Такі діти надзвичайно боляче сприймають невдачі, не люблять ризику й публічного висловлювання власних думок. Вони більш стримані й замкнуті, ніж перша категорія дітей, тому в них мало близьких друзів й суспільство виявляє більший інтерес до їхньої діяльності, ніж до них самих. 

Третя категоріяце діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності. Саме вони є найбільш уразливими  й неприйнятними у суспільстві, інколи потрапляючи навіть до категорії вигнанців. Неординарність поглядів, невміння, а ще більш – небажання пристосовуватись до стандартних шкільних вимог залишають їх поза грою. Вони отримують  клеймо нездатних, невмілих  й,  на додачу до цього,  –  низьку самооцінку й невпевненість у собі і своїх діях. А дарма, адже у вільній  невимушеній атмосфері ці діти можуть виявляти й творити унікальні речі, на які не здатні інші. 

Четверта категорія це діти з низьким рівнем інтелекту й низьким рівнем креативності.  Як правило, вони зовнішнє добре адаптуються, тримаються у «середняках», мають адекватну самооцінку  і, загалом,  задоволені своїм становищем.  Пасивність у навчанні, породжену низьким рівнем предметних здібностей, вони  часто компенсують  розвинутим соціальним інтелектом, досягненнями у окремих видах діяльності та товариськістю. 

Тож з  точки зору адаптованості креативної дитини у суспільстві, виграють ті, хто мають однаковий рівень креативності  та інтелекту. Й складніше тим, у кого він дуже різний.  Дуже хотілося б щоб  суспільство,  глибше розуміючи й цінуючи унікальність кожної особистості,  радикально змінило своє ставлення  до неї. Адже саме до такого радикального ставлення одне до одного й закликає нас Боже Слово – Біблія: «Не робіть нічого підступом, або ж з марнославства, але з смиренням вважайте один одного вищим за себе » 

Проте,  якщо про це не тільки мріяти, але й  активно діяти  – шлях перетворення суспільства є непростим і довгим. А вашій дитині жити в ньому вже  сьогодні.  Тому реально, тільки ви, батьки,  поставивши своїм вищим життєвим пріоритетом  виховання  й розвиток дитини,  можете  спрямувати, а,  коли потрібно,  і захистити її у цьому складному, а іноді і жорстокому світі. Виходячи  з Євангельської концепції кожна людини, а це означає, що і ваша дитина, є найбільшою цінністю для Бога. А як для вас? 

НАСТУПНИЙ КРОК

Для того щоб не згубити не тільки талант, а й саму особистість дитини, батькам потрібно взяти відповідальність на себе й докласти максимум зусиль, щоб виростити талановиту гармонійну особистість. На її формування впливають 3 головних  фактори – це виховання, навчання та соціальне середовище, в якому знаходиться дитина, тому й докладати зусиль потрібно у цих трьох напрямках. Ми розглянемо один з них – це навчання. Йтиметься не про загальне навчання, а  про набуття  знань та  умінь; опанування технік, прийомів чи рухів у сферах, в яких дитина виявляє особливі здібності. Тож ДЕ  і ЯК  може розвиватись дитина? 

Т.: Безперечно,  ідеальним варіантом є навчання у спецшколі  для обдарованих дітей,  де максимально враховуються індивідуальні задатки й розвиваються конкретні здібності дитини. Проте, така можливість є далеко не у кожної дитини. Перша  причина  – це відсутність такої школи у  місті чи селищі. А  віддавати дитину у школу-інтернат в іншому місті, на мою думку, дуже ризиковано. Адже у кожної дитини є базові потреби у любові, прийнятті та надійності, задовольнити які, фактично,  може тільки сім`я.  Або ж, з іншого боку – якщо ці потреби задовольняються кимось іншим, це не є  корисним для побудови стосунків між батьками і дитиною. Тому, альтернативою, якою можуть скористатися  більшість родин, це є  секції, гуртки та  студії.

Вибираючи гуртки чи секції, чуйні й демократичні батьки більше орієнтуються  на бажання своєї дитини. Більш практичні дорослі виходять з перспектив і можливостей, які  вони можуть надати дитині. Проте незважаючи на фактори,  які є для вирішальними, у процесі вибору вкрай  важливо зважено поміркувати над чотирма  наступними питаннями. 

Перше – це вік дитини, тобто, з  якого віку  варто починати систематичні заняття?

Т.: Вік початку навчання в тій чи іншій сфері поступово знижується. Через велику конкуренцію у всіх сферах талантам доводиться «молодіти». Але при цьому ніхто не може надати гарантії, що дитина в майбутньому знайде себе саме у цій сфері діяльності. Тому батькам важливо визначити, на основі тестів і методик найбільш сприятливий період для початку навчання саме для вашої дитини, не забуваючи про рівень розвитку її особистісних якостей.

Друге питання – це широта  спектру  діяльності, тобто, що краще – концентрація на одній сфері діяльності, чи розвиток дитини  у декількох напрямках, в яких вона виявляє певні здібності?  

Т.: Людина, яка повністю присвячує   себе одній справі, одній ідеї, безперечно, може  досягти високих результатів.  В той самий час різноплановість інтересів оберігає її від “зацикленості”, яка нерідко властива таланту.  Занурюючись  в різні заняття, дитина  краще вивчає себе, збагачується як особистість, освоює нові цінні навички.  

Третє питання – це вибір професійного вчителя, тобто,  які головні  якості повинна мати людина, якій ви довірите формування потенціалу своєї дитини?  

Т.: Найголовніша якість викладача – це наявність професійної майстерності.  Але не менш важливим є й створення загальної атмосфери творчої свободи, вміння  пробудити в дитині справжню любов до тієї сфери діяльності, яку вона опановує,  дати їй правильний напрямок, запалити бажання навчатися новому. 

Четверте питання – це матеріальні можливості, тобто, як бути, якщо родина не маєте фінансової можливості забезпечити навчання дитини? 

Т.:Насправді багато дитячих захоплень вимагають не тільки часу, а й грошей. Наприклад, для занять танцями дитині знадобляться костюми, у малюванні не обійтися без недешевих пензликів та інших  матеріалів.  У даному випадку важливо говорити  з дитиною чесно,  а не прикриватись  заявами на кшталт: “Тобі це не знадобиться у житті”, “Це не твій хист»…  Якщо дитина  хоче вступити в балетне училище, то завжди можна знайти компроміс і на певний час обмежитися відвідуванням гуртка. Головне – мати мету, а прийти до неї можна просто  витративши дещо більше часу. Таким чином, ви збережете  відносини,  довіру і не зруйнуєте мрію дитини.                  

Та  перш  за все навчіть дитину:

  • аналізувати свою діяльність і свої почуття до того чи іншого виду діяльності; 
  • підводити підсумки своєї роботи, розуміти, що їй дається легше, і що вона робить з великим задоволенням, а від чого вона могла би і відмовитися; 
  • ставити перед собою реальні завдання і  виконувати  їх.

Тоді ваша дитина  сама  зможе тверезо вибирати, чим би вона хотіла займатися більше, навчиться поєднувати кілька захоплень і, нарешті, отримає цінний досвід,  який у будь-якому випадку стане  їй у пригоді. 

Виховуйте у дитини почуття відповідальності; формуйте в неї вміння наполегливо трудитись, долати лінощі. «Натхнення, – як наголошував П.І.Чайковський, – це гостя, яка не любить відвідувати ледачих» 

Тож не згубіть талант, який, як говорить Біблія, є дарунком від Бога. При цьому пам’ятайте, що в першу чергу ви виховуєте людину,  а вже потім – генія.