«Злочин і покарання» – це не тільки назва відомого роману Достоєвського, але концепція співіснування людей у суспільстві після гріхопадіння … Але можна уникнути безлічі проступків і, відповідно, безлічі покарань, якщо своєчасно і цілеспрямовано дисциплінувати дитину.

Що таке дисципліна і чим вона відрізняється від покарання – говоримо з експертом у сфері дитячої  психології Вікторією Мельниченко. 

У багатьох батьків питання дисциплінування асоціюється саме з  покаранням.  Наскільки це відповідає  реальності?

Вікторія М.: Дійсно, дисципліна і покарання це не одне й  те ж саме, як дехто вважає.  Дисципліна (з лат.) означає – навчання. Що включає в себе це поняття і які  воно приносить результати? Дисципліна – це інструмент, завдяки якому батьки можуть направляти, керувати та контролювати поведінку дитини. Дисципліна –  це процес, а не одноразове втручання. Вона допомагає формулювати поняття про те, що таке добро і зло, захищає, розвиває самоконтроль. Коли дитина залишається на самоті, вона розуміє як треба поводитись. Дисципліна допомагає дитині зростати, розвиватися і здобувати нові здібності. І що, найважливіше – зміцнює відносини між батьками і дитиною.

Тоді яку роль у вихованні дитини посідає покарання  і чи повинно воно застосовуватися взагалі?  

В.: Покарання, звичайно, має місце у процесі виховання і є частиною дисциплінування. Покарання можна назвати небажаним наслідком поганої поведінки. Якщо говорити про те, чим воно відрізняється від дисциплінуваня, то покарання – це спроба зупинити небажану поведінку, яке є разовою подією, на відміну від дисциплінування, яке є процесом. Суть покарання полягає в тому, що дитина, відчуваючи  неприємні почуття у наслідок своєї поведінки, буде уникати такої поведінки у майбутньому. Небажані наслідки поганої поведінки можна класифікувати як:
Природні, коли дитина вчиться шляхом особистих спроб та помилок. Наприклад: Жоден малюк не повірить у те, що  праска гаряча, доки на собі  не відчує як це боляче.
Логічні, тобто пов’язані з конкретним вчинком, поведінкою або порушенням. Наприклад: Якщо дитина після катання на велосипеді, кинула його на дорозі і не завезла додому, то батьки на певний час позбавляють її можливості на ньому кататися. Таким чином у дитини формується логічне мислення і розуміння причинно-наслідкового зв’язку. 

Тобто, покарання,  або, іншими словами, небажанні наслідки неправильної поведінки, людина часто отримує й  без людського втручання. Просто спрацьовують природні важелі, коли вона порушує встановлені Богом закони природи чи моралі. Батьки ж можуть штучно створювати небажані наслідки за небажану поведінку дитини, щоб навчити її причинно-наслідковому зв’язку.

А заувага щодо логічності вибору виду покарання у відповідності до сфери провини, є просто знахідкою, яку батьки повинні взяти на озброєння. Хоча реакція на будь-яку провину – ремінь або заборона на гаджети,  звісно, куди простіша.  

Нелогічні та фізичні покарання, це спосіб миттєво зробити дитину зручною і слухняною, але це модель агресії. Вона зупиняє погану поведінку, але не показує, як потрібно поводитись. Фізичні покарання є болючими  як для дітей, так і для батьків. Тому, докладаючи систематичних зусиль у дисциплінуванні дитини,  можливо їх  вдасться уникнути взагалі. 

ПРИЧИНИ ПОГАНОЇ ПОВЕДІНКИ

«Погана поведінка дитини  є не нормою, а наслідком», – виходячи з цього постулату задамося питаннями:  Наслідком чого?  І чи лише в дітях причина їхньої поганої поведінки? 

В.: Звичайно, є причини поганої поведінки, які криються у самих дітях. Наприклад, це може проявитися, коли вони:

– шукають уваги або змагаються за владу, намагаючись закріпити свій авторитет; 

– занадто азартні у процесі гри;

– просто імпульсивні; – погано поводяться, опинившись під негативним впливом друзів.


Також може зіграти роль і чисто біологічний фактор, наприклад, якщо дитина гіперактивна. Діти можуть поводити себе неналежним чином просто тому, що так їм цікаво і весело. У такий спосіб дитина може знімати стрес і напругу, як говориться: «Налякані діти скоюють вчинки, які лякають нас». І нарешті, у деяких вікових періодах така поведінка просто є нормою розвитку дитини. 

Проте, як би там не було – поведінку дитини ніяк не можна відокремити від фактору батьків. Дитина є дитина – вона ще маленька, незріла і просто нездатна усвідомлено вибудовувати свою поведінку. То ж, як батьки можуть провокувати погану і сприяти гарній поведінці дитини?

В.: Звичайно, відповідальність лягає на плечі батьків, й батьківський фактор як у поганій, так і в гарній поведінці дитини відіграє важливу роль. Що з боку батьків може провокувати дитину до поганих вчинків? – Це нереалістичні очікування дорослих, які суперечать рівню розвитку дитини. Неготовність батьків буди причетними та реагувати на допитливість та енергійність дитини. Їх мінлива реакція на потреби та поведінку дітей. Коли батьки не вчать дитину правильній поведінці, або ж самі не є моделлю  правильної поведінки. Вони  реагують і виправляють погану поведінку дитини, хоча вона є не причиною, а наслідком певних речей. 

ЕФЕКТИВНІ СТРАТЕГІЇ ДИСЦИПЛІНУВАННЯ 

Які стратегії дисциплінування є ефективними? Адже змінивши фокус з форм покарання на заохочення та винагороду за бажану поведінку, ми змінимо  й результати поведінки. Якщо дитина від початку і цілеспрямовано буде отримувати від батьків мотивацію й винагороду за гарну поведінку, причин для поганого поводження у неї залишиться значно менше.

В.: Винагорода за бажану поведінку – це ефективний метод, адже будь-яка людина, яка переживає позитивні емоції в результаті своєї поведінки, повторить цю поведінку знову. Наприклад,  дитина перший раз у житті взяла віник або вимила тарілку – ми хвалимо її, заохочуємо – у цей момент вона відчуває підкріплення, задоволення, відчуває свою значущість. У результаті таких почуттів і переживань вона знову захоче повернутися до такої бажаної поведінки. 

Вікторіє, ви говорили про три види винагород. Які вони?

Перша – Зовнішня або матеріальна винагорода: гроші, іграшки,солодощі, одяг, гаджети.Друга – Діяльність, від якої дитина отримує задоволення: перегляд мультфільмів, інтернет, ігри, зоопарк, річка, машинки, похід і т.і.Третя – Внутрішня, нематеріальна: увага, вдячність і схвалення з боку батьків, приємні відчуття і т.і.

Поведінка, яка винагороджується, швидше за все повториться знову. Але більшість батьків, на жаль, не помічають гарної поведінки дитини, а регулярно коментують погану. І не дивно, що дитина й надалі продовжує поводити себе таким чином.
Винагороди поліпшують самооцінку і вчать її самоконтролю. Якщо батьки будуть заохочувати покрокові досягнення дитини до бажаного результату, – сказав перше слово, зробив перший крок, – тоді відносини між ними буду міцними і надійними. 

Як виглядає  модель батьківства, яку нам розкриває Біблія на прикладі того,  як Бог-Отець поводиться з нами, Своїм творінням.  На початку Бог виявляє свою батьківську любов до Адами і Єви, задовольняючи усі їхні потреби –  фізичні, емоційні й духовні. Потім Він чітко визначає межі їхньої безпеки, таким чином надаючи їм можливість відповісти на Його любов вірою та слухняністю. На жаль, перші люди цією нагодою не скористалися і, як наслідок, понесли покарання. І це  була б справедлива, але не втішна історія,  якби не було її продовження. А її  продовження таке:  Бог – Отець знову й знову, багатократно й різноманітно, через закон і пророків намагається відновити зруйновані стосунки з  своїм занепалим творінням й, нарешті, через Свого Сина Ісуса Христа, досягає  своєї Батьківської  мети.

Чи є кращий приклад, гідний для наслідування нам батькам у вихованні наших дітей?