Говоримо про досить непросту, але напрочуд важливу тему –  психологічний  феномен, про який, ми – батьки, згадуємо край рідко – хіба що, звертаючись до дитини у моменти крайнього роздратування: «Чи є у тебе совість врешті решт?». А звідки їй бідолашній знати про це, коли найбільші уми світу губляться в здогадках щодо природи її виникнення та сутності. Втім про її існування йдеться здавна  і постійно. Лев Толстой стверджував: «Я знаю у житті лише два справжніх нещастя: докори совісті та хвороби». Досить радикально з цього приводу висловився і Олександр Пушкін: «Неважко зневажати  людський суд,  зневажати власний суд – неможливо». 

То ж що це за таємний страж, суддя, внутрішній голос, який, як говорить Біблія,  то виправдовує, то звинувачує нас самих в собі.

Поговоримо про це сьогодні з нашим експертом Вікторією Мельниченко.

Існує думка, що моментом пробудження совісті людини є час, коли вона починає усвідомлювати себе як особистість. Стається це, як правило, у 3-х – 5-ти річному віці. І дитина в цей час цілком здатна дати моральну оцінку своїм вчинкам.
То ж, що це момент пробудження?
Дитина народжується з цими внутрішніми моральними орієнтирами, чи вони формуються в процесі виховання?

Вікторія М.: Кожна дитина, яка народжується у цей світ, уже має здатність розрізняти добро і зло, хороше і погане. Але як і будь-яка інша функція, ця здібність потребує розвитку. Тому сподіватися на те, що дитина сама по собі виросте зі сформованим моральним фундаментом, досить ненадійно.
Совість – це почуття, яке визначає моральні принципи і цінності людини.
Коли ці почуття правильно сформовані батьками, дитина здатна до самоконтролю і самооцінки на підставі цих принципів. 

Що у цьому процесі залежить від батьків? Щоб не доводилося час від часу перепитувати у власної дитини, чи є в неї совість, а впевнено знати? так, моя дитина має чітко сформовані уявлення про добро і зло й здатна ними керуватися. За якими принципами формується совість?
В.: Перше і найголовніше – це відносини з батьками. Чим міцніше і ближче відносини дитини з батьками, тим швидше і краще у неї формується совість. Так як у дитини є кого любити, цінувати, берегти; у неї є страх втратити відносини, прихильність, довіру, завдати біль близькій людині.
Діти дуже чутливі, особливо до поганого, вони совісні, відчувають провину.

Коли дитина не признається мамі, що розлила молоко або порвала черевик, щоб не засмучувати її, або приховує погані відмітки через почуття провини – це і говорить нам про наявності у цієї дитини совісті. 

Совість формується у процесі виховання, коли батьки вчать дитину розрізняти добро і зло, хороше і погане.  Декілька практичних речей, якими ви може скористатися:
– Аналізуйте роль совісті до самого вчинку дитини.
– Обговорюйте почуття дитини під час і після вчинку.
– Учіть дитину відповідальності – давайте доручення, щоб дитина брала участь у житті родини.
–  Формуйте її відносини з оточуючими – навчайте ділитися, допомагати, співчувати, пробачати, бути чуйною.  

Обгрунтовуючи свої переконання на Вормському рейхстазі Мартин Лютер виголосив відому фразу: «Совість моя пов’язана Словом Божим … недобре і небезпечно діяти проти совісті». У цій заяві Лютера ми бачимо два важливих  принципи, якими ми можемо скористатися. По-перше, совість повинна знати істину й по-друге – перебувати під її владою. Й це, напевне, найцінніше вкладення, яке ми можемо зробити для своєї дитини у цьому звабливому й небезпечному світові.