Коли поведінка дитини стає все більш некерованою, її  вчинки викликають тривогу, розбиратися батькам потрібно починати з себе,  а не з дитини. Адже, найчастіше, головною причиною відхилень у її поведінці є неправильний  підхід   у вихованні. Про неадекватні типи виховання говоримо з психологом Тетяною Дік. 

Тетяна Дік: Фахівці виділяють 6 основних типів неправильного виховання.

ГІПООПІКА: Для цього типу виховання є відстороненість батьків, повна безконтрольність, відсутність режиму, нагляду та інтересу до справ дитини, її проблем та захоплень. Головна проблема: Постійний брак  батьківської уваги формує у дитини почуття непотрібності, байдужого ставлення до самої  себе. У результаті – у пошуках прийняття та підтримки  така дитина має усі передумови для зближення з асоціальним  оточенням.

ГІПЕРОПІКА: Для цього типу виховання характерними є надмірні опіка і контроль з боку батьків за кожним кроком дитини.  Дитина не має права на власну думку, вона позбавлена можливості для прийняття самостійних рішень і формування відповідальності за свої вчинки. Головна проблема: Низка  постійних заборон створює у дитини враження, що їй “усе не  можна”, а її товаришам “усе можна”. У результаті  загостреного почуття несправедливості, дитина, залежно від її темпераменту, буде або відкрито бунтувати, або, навпаки, впадати в апатичне і пасивне ставлення до життя.

КУМИР СІМ`Ї: Для цього типу виховання характерними є спроби батьків максимально і некритично задовольнити усі забаганки своєї дитини; атмосфера постійного схвалення, обожнювання і захоплення. Головна проблема: Безпідставна звичка завжди бути кращою і першою з одного боку, і брак уміння працювати над собою з іншого, програмує дитину на кризову ситуацію в майбутньому. У результаті зіткнення звички дитини бути завжди кращою  і реальною можливістю  бути такою, виникає кризова ситуація, яка, як правило, стає причиною її  істеричної  поведінки.

ЗАВИЩЕНІ ОЧІКУВАННЯ: Для цього типу виховання  характерним є  покладання батьками великих надій на майбутнє своєї дитини і очікування від неї  великих успіхів. Найчастіше ці вимоги є проекцією нездійснених  планів і мрій самих батьків. Головна проблема: Замість природного розвитку особистості, дитина постійно зосереджена  на тому, щоб не засмутити своїх рідних і виправдати їхні  очікування. У результаті постійної напруги  дитина перебуває  в стані постійної втоми і тривоги, що неминуче накладає свій відбиток на її  психіку і поведінку.

ПОПЕЛЮШКА: Для цього типу виховання  характерним є  емоційне нехтування дитиною; відкрита заява  про те, що вона  не потрібна у родині, є тягарем для своїх батьків,  і без неї  усім було б краще. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо в сім’ї ще є діти, ставлення до яких є кращим. Головна проблема:  У дитини, яка постійно відчуває себе небажаною,  не коханою, не потрібною  формується відчуття відкинутості. У результаті поведінка такої дитини буде характеризуватися невротичними проявами.

ВИХОВАТЕЛІ – КОНКУРЕНТИ: Для цього типу виховання  характерною є наявність серед вихователів представників кількох поколінь, коли батьки, бабусі, тітки дотримуються різних поглядів щодо методів виховання і впроваджують їх, конкуруючи між собою. Головна проблема: Через «виховний безлад» у дитини виникає плутанина у головних  поняттях, цінностях, дозволених і недозволених речах. У  результаті постійного внутрішнього неспокою і нестабільності така дитина може поводитися непередбачувано, з проявами емоційних вибухів чи  протестів.

Скоригувавши свої підходи у вихованні дитини, ви допоможете й їй виправити свою поведінку.