На відміну від оспіваного образу матері, образ батька в сучасній свідомості асоціюється хіба що з генами та матеріальним забезпеченням сім’ї. Проте безумовний пріоритет матерів – це відносна новація. Приблизно до середини XYIII століття головуюча роль батька у сім’ї була безперечною.   Віддалення батька від сім’ї сталося внаслідок індустріалізації суспільства, яке фемінізувало домашню сферу. Й психологія виховання дітей, що виникла як наука на початку двадцятого століття, стала розвиватися тоді саме як психологія материнства. Проте вже до середини століття та ж сама наука розвіяла багато «материнських міфів» і знову визнала ключову роль батька у житті дитини. Щоправда, спочатку, як би від зворотного – зіткнувшись з негативними наслідками його відсутності. 

Проте сьогодні багато чоловіків прагнуть стати справжніми батьками для своїх дітей. Як гідно виконати свою батьківську роль? – практичні й дійові поради. Адріане, у Вашому курсі представлено 7 секретів ефективного батьківства. Що це за секрети і яким чином формувався цей відбір? 

Адріан Б.: Сім секретів виховання з’явилися на підставі досліджень, проведених Національним центром Батьківства у США, який був заснований декілька десятиліть тому Кеном Кенфілдом. В свій час, його команда поставила перед собою завдання з’ясувати, яким чином чоловік може стати найефективнішим батьком? З цією метою вони провели декілька тисяч опитувань серед підлітків, пересічних чоловіків, та чоловіків по рекомендації.  У результаті цих досліджень й були викристалізувані 7 напрямків у вихованні, необхідних для повноцінного розвитку дитини. 

ЗАДІЯНІСТЬ

Усі читачі Біблії легко пригадають безпрецедентний випадок, коли на прохання Ісуса Навіна «сонце стояло посеред неба і не поспішало на захід майже цілий день». Розраховувати на повторення такого чуда не доводиться, тому потрібно навчитися мудро розпоряджатися часом,  який маємо. Повернемося до реального життя й з’ясуємо, як зайнятим батькам поєднати  вимоги життя й посвячення дітям? Що взагалі це означає – бути задіяним у житті дитини? 

А.: Це означає, що тато цікавиться життям дитини, приділяє їй свій час. Усі ми  маємо 24 години на добу. І чомусь одні батьки знаходять час і стають ефективними батьками, інші ж – ні. Але усе це незабаром відгукнеться й буде мати свої наслідки. Якщо ми сьогодні не маємо часу на своїх дітей, згодом вони не матимуть часу на нас. 

Питання залученості тата у житті дитини є край важливим. Для цього не потрібно володіти понад-здібностями. В опитуванні дітей віком від 10 до 12 років, ми прочитали абсолютно прості, доступні кожному речі:   «Мені подобається, коли тато зі мною гуляє, купляє  морозиво,  вчить  лазити по древах, орієнтуватися у незнайомій місцевості, коли ми їздимо з ним на вело-прогулянки,  готуємо разом  вечерю, коли він розказує мені різні історії, читає на ніч…» 

У цих сповідях і є багато підказок, чим ми можемо наповнювати наш час з дітьми. Говоримо з ними, приділяємо увагу їх проблемам, поділяємо захоплення, цікавимося справами у школі, стосунками з друзями, влаштовуємо спільні трапези, подорожі, заходи. Не складно подивитися місцеві афіші й вибрати цікаві події вихідного дня. Варто запитати у самої дитини – які її пропозиції щодо спільного проведення часу – можливо в неї є якась давня мрія. Якщо ви пригадаєте ваше дитинство й стосунки з вашим татом, навіть якщо він не був ідеальним, все одно у ваших спогадах є світлі моменти, які ви із задоволенням згадуєте  усе життя. То ж чим більше таких приємних моментів ми створимо у житті дитини, тим більш вдячною вона вам буде, коли виросте. 

Переконайтеся, що ваша дитина може розраховувати на вас  у будь яку мить кожної з 24-х годин на добу у кожному з 365-ти днів року. Зрозуміло, у вас є робота, можливо ви  від’їжджаєте у відрядження,  але ви все одно доступні,  ви на телефонному зв’язку, якщо відсутні фізично,  й ви відразу при першій можливості відреагуєте на її заклик.

Усім батькам було б доречно приєднатися до відомої молитви Мойсея, вождя ізраїльського народу. Звертаючись до Бога, він просив: «Навчи нас так лічити дні наші, щоб нам набути серце мудре»

ПОСТІЙНІСТЬ

Спортивна команда без капітана зазвичай програє. Компанія при аморфному нетямущому голові, як правило, зазнає банкрутства. Натовп, що слухає промовця позбавленого іскри Божої, перетворюється на стадо. Оркестр без диригента перетворює симфонію в какофонію. А дитина, позбавлена постійної батьківської уваги? Чомусь ми сподіваємося, що з нею буде усе гаразд. Але життя не виправдовує безпідставних сподівань. То ж фактор ПОСТІЙНОСТІ батька для дитини, у чому він полягає? 

А.: Постійність породжує стабільність, яка є необхідною для нормального розвитку дитини. Як батько може її проявляти? 

По-перше – через свій ХАРАКТЕР. Наприклад, через емоційну витримку. Будучи батьком, ви створюєте єдину в своєму роді емоційну атмосферу у вашому домі, і емоції, які проявляються у вашому щоденному житті, забезпечують або затишок і доброзичливість, або напруженість і нервозність. Ваш емоційний стан повинен бути передбачуваний. Чи знає дитина якою буде ваша реакція, коли вона щось накоїть? Якщо так, дитина буде почуватися спокійно.  Непостійні ж й нестабільні у своїх емоційних проявах батьки тримають свою дитину у постійному напруженні й хвилюванні від  того, що вона не знає у якому настрої батько повернеться додому,  і як це позначиться на ній.  

Важливою є постійність у  МОРАЛІ та ЕТИЦІ.
Коли діти відчувають постійність у внутрішньому світові тата, вони знаходять центр моральності – місце, де вони можуть кинути свій якір. Якщо вони не знаходять  цього морального центру в татові, вони продовжують його шукати, але вже поза межами свого дому. Мораль не може бути подвійною. Хиткі цінності просто не цікавлять дітей й руйнують довіру до батька, як до морального авторитету.  

Для дитина важлива фізична ПРИСУТНІСТЬ батька. Є батьки, для яких дім – це місце де вони їдять, сплять і ховаються від непотрібного шуму, а для інших – це місце, в яке вони вкладають, де вони живуть, спілкуються, вирішують проблеми й підтримують одне одного.       

Наступний прояв постійності може виражатися у нашому РОЗКЛАДІ.
Важливо наперед інформувати дітей про плани  і спільні, і власні. Не добре, коли дитина спланувала свої справи,  а батьки це не враховують. Не добре, коли тато раптово кудись зникає, наприклад, у відрядження, не попередивши дитину заздалегідь. І в тому, і в іншому випадку, для того щоб дитина спокійно себе почувала і могла довіряти вам – краще попереджати її наперед, щоб не створювати стресової ситуації.    

ДОТРИМАННЯ СЛІВ  також є важливою складовою постійності.
Не дотримані слова, не виконані обіцянки  руйнують ваш авторитет в очах дітей. Тому, треба навчитися тримати слово. А якщо щось не виходить, то ніж виправдовуватися, краще пояснити й попросити пробачення.  

ПІЗНАННЯ

«Я б попросила, щоб ти дав більше ума моїм батькам, а то вони мене зовсім не розуміють»

Дітям віком від шести до дев`яти років було запропоновано написати листа Всевишньому, поставити Йому найпекучіші питання, попросити про найважливіше. Зустрівшись з цим одкровенням дитячої душі наївне, самовпевнене уявлення дорослих про дитячу легковажність розбивається в дрізки. Ці слова глибокі й пронизливі. 

«Знаєш, Бог, хоча мені й здається, що душі в мене не має, іноді вона все ж таки поболює»

«Я дуже хочу, щоб тато до нас повернувся. І щоб не кричав, і не лаявся.
А якщо він буде кричати, то зроби його німим. З німим, навіть буде краще»

«Раніше, Бог, я б спитала в тебе що таке розлучення. А тепер я вже сама знаю, що це таке – це похорон сім`ї»

«Чому Ти людям усе прощаєш, а батьки – ні?»

«А я ніколи не зможу забути таткові очі, як він дивився, коли мама уходила, схопивши мене за руку»

«Скажи мені по секрету, хоч хтось мене любить?»

То ж почуймо їх. І якщо нам вдасться це зробити, це буде означати, що зверталися вони до Всевишнього не даремно. А зрозуміти їх внутрішній світ допоможе нам третій секрет ефективного батьківства – ПІЗНАННЯ дитини. 

А.: Мені пригадується  історія одного тата. Цей чоловік прагнув бути гарним татом, але був дуже зайнятим на роботі, тому свідомо скоротив свій робочий графік і впродовж багатьох років проводив з дітьми багато часу: відвідував шкільні збори, водив їх на спортивні секції, грав з ними у футбол і т.і. Він був задіяний і постійний у виконанні цих обов’язків, але, як виявилося пізніше, він не знав внутрішнього світу своїх дітей, не розумів їхніх почуттів. Вже у 26-ти річному віці його молодший  син поділився з батьком тим, що коли йому було 13, старший брат практикував з ним різні сексуальні збочення і це приносило йому дуже великі страждання. Батько був одночасно й приголомшений, й розгніваний, й засмучений, – Як так могло статися, адже він стільки часу приділяв їм обом? Проводячи з синами час за різними активностями, цей чоловік ніколи не розкривав синам світ своїх почуттів, натомість й вони не мали змоги починати подібні розмови з батьком, бо не мали прикладу й не  мали  досвіду. Аналізуючи цю ситуацію, чоловік зрозумів, що і його батько також ніколи не мав емоційних стосунків зі своїми дітьми.

То ж яким чином ми можемо пізнавати внутрішній світ дитини? Знову ж таки – спілкуючись! Не тільки про події і факти, а й про ставлення до них – про думки, мрії, відчуття, враження.  

Добре прислухатися до матері дитини, тому що вона може бачити більше, глибше відчувати. Також не варто обмежуватися у цьому питанні родинним колом – вихователі, вчителі, курівники гуртків та інші люди, які оточують вашу дитину, бачать її під іншим кутом і можуть надати вам дуже важливу інформацію.

Важливо спостерігати за тим, як дитина спілкується з однолітками. У такий спосіб можна виявити дуже багато цікавих нюансів –  це може бути  певний стиль поведінки, реакції, які потім важливо обговорити, щось відкоригувати.  

Ще один важливий момент у пізнанні дитини – це виявлення й розвиток її талантів, потенціалу, сильних сторін. Треба намагатися зрозуміти чим вона найбільше зацікавлена, що приносить їй задоволення. Діти наділені багатьма талантами і їх треба вчасно розпізнати. Один чоловік розповів мені, як до них з дружиною у кімнату пізно ввечері зайшла шестирічна донька і почала танцювати. Це була повна несподіванка, на яку можна було відреагувати по-різному, але тато не розгубився – він  ввімкнув світло й включив музику… Зараз ця дівчинка  –  успішна танцівниця. 

БЕЗПЕКА І ТУРБОТА

Боротьба за життя. Починається вона ще до моменту запліднення, коли мільйони сперматозоїдів, проникнувши у жіночий організм змагаються за право жити. І лише один з них має шанс на запліднення. 

Минуле сторіччя ознаменувало себе особливо витонченими методами боротьби проти людського життя.  Уперше легалізуються аборти.  Встановлюється демографічний контроль над країнами третього і четвертого світу, яким поставлено діагноз перенаселення. Відбувається примусова стерилізація жінок. Китай розгортає кампанію «Одна дитина в родині».

Критичне зачаття на тлі алкогольних й наркотичних речовин. Народження дітей з різного роду вадами. Епідемія ВІЛ/СНІДу й народження дітей, інфікованих своїми матерями. Якщо дитини не позбулися під час вагітності, є безліч можливостей зробити це за її життя – кинувши, розлучившись, самоусунувшись… Суспільство намагається вижити. За все потрібно платити. Розмінною монетою найчастіше стають діти.

Діти, яких Бог подарував батькам, за яких вони несуть відповідальність.
А вони у цьому часом жорстокому світові потребують ніжності і турботи, захисту й заступництва. В цьому сутність четвертого секрету ефективного батьківства.

А.: Наш обов’язок піклуватися про дітей, створювати для них безпечне середовище, захищати їх від фізичних й емоційних загроз та  насилля.  Яким чином ми можемо це забезпечити? Словами та вчинками. 

Коли немовля плаче, навряд чи вдасться заспокоїти його лише словами. Коли ж ми беремо дитину на руки й пригортаємо до себе, вона відчуває турботу близької людини. Як вважають психологи, для доброго емоційного стану кожна людина, незалежно від віку, потребує 8-10 обіймів на  день. Ми не повинні бути скупими на добрі слова, похвалу й підтримку своїм дітям. 

Турбуватися про дітей, це означає обговорювати з ними різні можливі ситуації, які можуть траплятися у житті. Якнайшвидше дитина повинна знати напам’ять ваш номер телефону й адресу проживання. Ми не повинні обмежувати наших дітей інформацією про проблемні сторони життя, а випрацювати дієві правила поведінки під час різноманітних життєвих криз, екстремальних  ситуацій. 

Стабільний фінансовий прибуток також є елементом турботи і, відповідно, безпеки нашої сім’ї. 

ЛЮБОВ ДО ДРУЖИНИ

«Любов довготерпить, милосердствує й не заздрить. Любов не величається й не надимається. Вона не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою. Любов усе зносить, в усе вірить, всього сподівається, усе терпить! Любов ніколи не перестає»

З такого унікального опису любові ми розпочинаємо нашу розмову сьогодні. Цікаво, чи не це мала на увазі матір Тереза, надаючи чоловікам пораду: «Якщо ви хочете ощасливити увесь світ – йдіть додому й любіть свою сім`ю». Як  любов чоловіка до матері дітей виявляється і впливає? 

А: Найкраще, що ви можете дати своїм дітям – це любов до своєї дружини, любов між татом і мамою. Проведіть експеримент, якщо у вас є діти віком двох, трьох, чотирьох років. Займіть свою дитину чимось дуже цікавим , а самі станьте поруч, обіймаючи й цілуючи свою дружину. Дитина тієї ж митті кине своє заняття й почне вклинюватися між вами, обіймаючи вас обох  і буде дуже рада цьому. І так буде щоразу. Про що це говорить? –  ваша близькість і ваші теплі  стосунки найбільше її тішать. Адже любов – це ресурс, який наповнює наше життя, – коли ми кожного дня творимо речі для добра, щастя одне одного; коли ми кожного дня збагачуємо життя одне одного добрими словами й вчинками. У такій родині дитина зростає в атмосфері надійності й спокою. 

Тепер уявіть ситуацію, коли батьки постійно сваряться між собою – це трагедія для дитини. У кожній  дитині живе половина мами й половина тата. Дитина має прив’язаність й приязнь до кожного з них. Й напад на будь-кого з них болісно сприймає, як напад на частину самої себе. Тому навіть якщо у вас щось не складається у ваших стосунках, ніколи не дозволяйте собі ображати жінку, матір ваших дітей. Якщо,  можливо, ваша життєва безвідповідальність призвела до розриву стосунків, зробіть усе можливе, щоб у цій ситуації ваша дитина одержала якомога меншу травму. Оберігайте своїх дітей.

Завжди будьте зразком люблячого подружжя, дбайте про стосунки між собою. Святкування річниць вашого одруження може стати хорошою традицією, яка покаже вашій дитині справжню цінність сім’ї. 

Дитина дублює усе – і  добре, і погане. Чого більше буде закладе у її підсвідомості залежить виключно від вас. Показуйте їй добрий приклад. Розмовляйте з нею про вірність, любов, відданість. І цей потенціал, невичерпний ресурс, який закладається у дитини виключно через любов між татом і мамою, у дорослому житті дасть їй можливість подолати будь-які перешкоди. 

АКТИВНЕ СЛУХАННЯ

Відомий французький романіст Андре Жид одного разу почав свою лекцію словами: «Усе це вже було сказано раніше, але, оскільки ніхто не слухав, сказане слід повторити»… Невміння слухати є нагальною проблемою сьогодення – основною причиною незадоволення у спілкуванні, коренем проблем у стосунках. Саме воно призводять до непорозумінь, помилок і проблем, які іноді можуть виявитися небезпечними й навіть фатальними. Справедливим це є і у стосунках між батьками і  дітьми. 

У чому важливість і сутність активного слухання? Враховуючи, що здатність чоловіків до уважного слухання, як вважають психологи, обмежується десятьма –  п’ятнадцятьма секундами у спілкуванні з дорослим співрозмовником, – цікаво дізнатися, яким є цей показник, коли  їхньої уваги вимагає дитина з її несуттєвими проблемами …

А.: Дітям насправді нерідко доводиться боротися за увагу своїх батьків. Якщо ж дорослі не мають для них часу, то дитина швидко це засвоює. І в підлітковому віці, коли спілкування є надважливим, вона сама перестає  спілкуватися з батьками. Треба враховувати важливість «слухання» дітей змалечку, щоб пізніше не мати з цим проблем. 

Діти дійсно цікаві. Вони можуть ставити одне й те ж саме питання безліч разів –  і це абсолютно нормально. Уявіть собі ситуацію – ви їдете зі своїм чотирьохрічним сином на прогулянку. Він сидить на задньому сидінні машини й просто засипає вас питаннями: «Тато, а ми поїдемо на горку? А морозиво купимо? А ми підемо на ігри?»…  Але чи розумієте ви, що цими питаннями говорить дитина насправді.  А вона намагається донести вам абсолютно інше послання. Вона говорить: «Слухай тато, я такий радий, що ми проводимо час разом. Це так здорово, що ми зможемо з тобою робити це та інше…» Але дитина не вміє ще так висловлювати свою радість, тому робить це таким чином 

Звісно, ми не завжди можемо приділити дитині час. У нас є робота й безліч інших обов`язків. Але у наших силах їм це пояснити. Домовитись – про інший час, про інший спосіб проведення часу. Завдяки цьому ми будемо не просто татом для дитини, але й її другом. І коли у  її  житті будуть якісь випробування, в неї буде до кого звернутися за порадою чи допомогою. 

Сьогодні прийняття рішення: «Я завжди намагатимусь дослухатися своїх дітей» –  є дуже важливим. Мета слухання – це розуміння ситуації, обставин й почуттів найближчих нам людей. Це продуктивний діалог з глибоким розумінням одне одного. 

ДУХОВНЕ СПОРЯДЖЕЕННЯ

“Пам’ятаю, як одного ранку я йшов табором, не здатний більше терпіти голод, холод й біль у обмороженій ступні. Моє становище здавалося мені абсолютно безнадійним. Раптом я уявив собі, як стою за кафедрою у великій лекційній залі перед зацікавленою аудиторією. Я читав лекцію на тему: «Психотерапевтичні досліди у концентраційному таборі» й розповідав про усе те, через що мені довелося пройти. Повірте, тієї митті я навіть не міг  сподіватися на те, що настане день, коли мені дійсно випаде можливість прочитати таку лекцію»

Проте така можливість йому надалася й не раз. У 1945 році психіатр Віктор Франк випускає  всесвітньо відому книгу «Сказати життю «Так», в якій описує свій досвід допомоги ув’язненим у концтаборі Терезінштадт. У цій книзі він ділиться ключовою істиною: “Той, хто знає «Навіщо», завжди знайде відповідь на будь-яке «Як»» 

Зі страхом очікуючи Апокаліпсису зовнішнього світопорядку, ми не помітили, що апокаліпсис вже повною ходою рухає всередині нас самих. Світ не зник. Майже усе залишається  на своїх місцях, окрім головного – зникає  сенс нашого існування

Тому питання «Навіщо» – чогось домагатися, долати труднощі, працювати над своїм характером, навіщо взагалі жити – для молодого покоління сьогодні знову набуває  першорядної ваги. І це перша й найголовніша відповідальність батьків – збудувати духовну основу у житті дитини. Це сьомий секрет ефективного батьківства. 

А.: Важливий і фактично базовий напрямок виховання – це духовне спорядження дитини. Наскільки ви, як батьки, допомагаєте своїм дітям познайомитися з Богом, передати їм віру? Дати можливість дитині розібратися у питаннях добра і зла на цій землі – прямий обов’язок батьків.
Якщо батьки невіруючі, то стоїть питання: Через яку призму вони можуть доносити їм цю інформацію? Через призму загальнолюдських цінностей й установок? Але усі ми добре розуміємо, наскільки вони є відносними. У 21-му столітті, зло, яке завжди раніше в історії людства було видимим, змінило свою форму і стало «гуманним» й «толерантним».
Чому я не маю права реагувати на те, що є злом?  Тому що це порушує права людини? Давайте розберемося. Наприклад, що таке аборт? Частина людей вважають, що це особистий вибір кожної людини. А я стверджую, що це – вбивство. Ультразвук при внутрішньо- вагінальному обстеженні вже на 18-ий – 19-ий день вагітності фіксує серцебиття дитини. Медицина показує, що дитина у десять тижнів лише розміром відрізняється від тримісячного немовля, якого ми тримаємо на руках. 

Взагалі, через призму віри ми маємо можливість розрізняти добро і зло. Наскільки ми приділяємо увагу цій темі і знайомимо дітей із вічними християнськими цінностями? Я зараз говорю з позиції християнина, і це означає, що цінності, які я сповідую, я передаю своїм дітям. Наша задача, як батьків, формувати у дитини досвід життя з Богом, досвід життя у  молитві,  обговорювати світоглядні питання, торкатися історичних фактів й майбутніх подій. Я ніколи не боявся сказати своїм дітям, що Бог любить їх більше ніж я, тому що Він по суті більший за мене. Це правда, яка не принижує моє батьківство, а показує велич Бога, в якого ми віримо, й це надає дитині  більше впевненості й захищеності у цьому часом хиткому й ненадійному світові. 

Насправді чимало ідеологій базуються на певних Біблійних принципах. 
Але вони вирвані з контексту й позбавлені Божественної складової. У цьому і є парадокс – намагання виконати другу частину Божої заповіді, ігноруючи її першу частину, – намагання  любити ближнього, не полюбивши Бога, який і є  джерелом цієї любові.

Тобто йдеться про пропущений перший крок.