Дитина з кожним днем стає все більш некерованою. ЇЇ поведінка  дедалі робиться нестерпнішою. ЇЇ вчинки викликають  тривогу. Тривати далі так не може. Й сумлінні батьки у праведному гніві готові багато на що – докорити, звинуватити, покарати … Але батькам у цьому випадку потрібно все ж таки не поспішати розбиратися з дитиною, а звернутися до оцінки й аналізу свого підходу у вихованні. Адріан Буковинський представляє чотири типи виховання й їх вплив та наслідки на поведінку дитини. Можливо, впізнавши себе в одному з них, вам не знадобиться карати й навіть прощати вашу недосконалу дитину. 

Адріан Б.:  У кожній родині свої уявлення про те, як правильно дисциплінувати дитину. Проте далеко не кожен знає, які наслідники може викликати обраний спосіб виховання. 

БОЯЗЛИВІ батьки дуже люблять свою дитину, але практично не мають над нею контролю, оскільки бояться, що застосування дисципліни може віддалити їх  від неї,  тому дозволяють надто багато. У дитини в такому випадку виникає почуття емоційної незахищеності, спричинене відсутністю чітких  меж дозволеного. Дітям потрібна дисципліна. 

НЕДБАЛІ батьки зосереджені на собі, тому рівень і любові і дисципліни до дітей у них однаково низький. З ними дитина відчуває себе покинутою і забутою. 

АВТОРИТАРНІ батьки сильні в контролі, але слабкі у підтримці й проявах любові. При такому підході батьки очікують, що дитина завжди буде чинити саме так, як вони сказали. Зазвичай, таке виховання дитина сприймає як настрій проти неї самої й  з часом починає  повставати проти батьків.   

АВТОРИТЕТНІ батьки  мають високий рівень любові та дисципліни. При такому вихованні дитина почуває себе у безпеці, знає, що батьки завжди скерують її на правильний шлях і, водночас, може з легкістю довіряти і розчинятися у їхній  любові. 

Застосовуючи до своїх дітей дисциплінарні  міри, батькам варто пам’ятати найбільш ефективний принцип: підтримка й схвалення значно кращий учитель, ніж покарання. Дитина повинна керуватися розумінням, що хороша поведінка винагороджується, а не відчуттям, що помилки караються.

Намагайтеся розуміти та враховувати внутрішній світ своєї дитини. Діти зростають і їх інтереси стрімко змінюються. 

Враховуйте темперамент дитини. Усі ми різні, тому і підхід до кожного має бути різним. Одному достатньо чіткого і прямого виправлення, іншому потрібно усе детально розкласти, пояснюючи чому не варто діяти  таким чином.

Говоріть дитині «НІ» лише тоді, коли це дійсно необхідно. У нашій культурі батьки більше схильні до заборон, ніж сказати дитині «Так», тим самим створюючи невиправдано сувору атмосферу.  

Не застосовуйте до дітей дисциплінарних мір в той час коли ви знаходитесь під впливом негативних емоцій. Зверніть увагу, що у вечірній час, а саме з 17-ї до 20-ї години емоційна концентрація досягає найбільшого піку, оскільки, зазвичай, батьки відчувають втому після робочого дня. Тому важливо узяти контроль над своїм настроєм і продемонструвати дитині, як потрібно справлятися з втомою. 

Навчиться робити дитині два попередження. Маленькі діти досить не сконцентровані, тому швидко можуть забувати ваші настанови щодо поведінки. 

Дисциплінуйте їх у трьох випадках: За конкретний непослух – дітям необхідно засвоїти, що смиренність надзвичайно важлива. 
За аморальні дії – коли дитина вже достатньо доросла й розуміє аморальність своїх вчинків, варто відразу застосовувати дисциплінарну відповідальність, щоб показати, що така поведінка ніколи не буде прийнятною. З метою безпеки –  коли ви бачите, що дії дитини небезпечні для здоров’я чи життя її або оточуючих, необхідне миттєве втручання, щоб запобігти трагічним наслідкам.

Після покарання з дитиною обов’язково треба розмовляти.  При застосуванні вами дисциплінарних мір дитина в певній мірі переживає стрес. Витримайте невелику паузу і поясніть їй  чому вона покарана. Наголосіть на тому, що робите це тільки тому, що любите її і бажаєте найкращого. Нагадайте їй, що таке правила і для чого вони існують, які можуть бути наслідки їх невиконання у майбутньому. 

Робіть усе з любов’ю і тоді ваші настанови будуть сприйматися з вдячністю і повагою.