З бігом часу погляди на розвиток та виховання дитини зазнають значних змін. Протягом останнього століття маятник педагогічних рекомендацій широко розгойдується від жорсткого контролю до безладної вседозволеності. Де знайти бажану середину? Як ухопитись за Аріаднину нитку і вибратися з  лабіринту протиріч, створених тисячолітнім досвідом батьківства? Напевне, ніколи ще задача виховання не виявлялася  такою складною.   

Тож,  які ліки приписують нам сьогодні, чого потребує  сучасна дитина – посилення контролю, чи, навпаки, надання більшої свободи? – говоримо з  експертом у сфері дитячої  психології Тетяною Дік. 

Тетяна Д.:Крайнощі, як відомо, народжуються у боротьбі з крайнощами. Тому істина,  як правило, десь посередині.  

Розумію, що виховної стратегії, панацеї від  усіх лих не існує, проте, напевне, існують класичні орієнтири або принципи, яких  батькам варто дотримуватись? 

Т.: Є 3 основоположні речі, які дозволять батькам тримати здоровий баланс у виховному процесі. 

По-перше – батьки повинні задовольнити  потреби дитини на кожному етапі її розвитку.

По-друге – встановити обмеження, чіткі границі, в межах  яких дитина буде почувати себе у безпеці.

По-третє – постійно  будувати, підтримувати,  а в разі порушення – відновлювати стосунки з дитиною.

Тобто, задоволення потреб, встановлення обмежень і побудова стосунків. Розглянемо умови, за яких обмеження будуть нести користь. 

Т.: Обмеження у будь якому віці обмеження є важливими. А для маленької дитини, в якої ще не вироблене почуття небезпеки, не сформовані  моральні стандарти та власні переконання, вони є просто життєво необхідними.

Але нерідко намагання встановити кордони призводять до конфлікту і в результаті  більш завдають шкоди, ніж приносять користі.  

Т.:  Дійсно, це непроста справа. Тому хочу порекомендувати вам  декілька важливих правил у цьому процесі. 

Ясність. Дитина повинна чітко розуміти обмеження й їхні  причини: ЩО не можна і ЧОМУ не можна?  Торкатись гарячого – бо буде опік,  їсти багато солодощів – бо будуть псуватись зуби, ображати маму – бо  це її  буде засмучувати …  При цьому  дитина має  бути абсолютна  впевненою  у ваших  добрих намірах щодо неї. 

Послідовність. Батьки завжди повинні бути  послідовними у своїй реакції на  недозволену поведінку. Якщо реакція батьків залежатиме від їхнього настрою, занятості або втоми, діти  ніколи не засвоять правила й завжди будуть намагатись переступити встановленні кордони. Тож вдома чи  на вулиці; коли ви самі, чи коли у вас гості –  вимоги  мають залишатись незмінними.     

Відповідальність. Дитина повинна нести відповідальність за свої  вчинки  – покарання, відповідне ступеню провини; або ж прощення, якщо дитина просить  вибачення. Й, по-можливості, – виправлення шкоди: розкидав – збери, розлив – витри, вимазав – вимий…   Прищеплення почуття відповідальності за свої вчинки – край важлива справа, адже саме це робить людину зрілою особистістю.  

Підтримка. Пам’ятайте, що дитині сприймати дисциплінування не просто. Тому  в такі  моменти  вона  потребує вашої особливої підтримки. Проходьте ці складні моменти разом з нею. Не лишайте її  на самоті – допомагайте  виправити заподіяну шкоду, розмовляйте, прислухайтесь до її почуттів, допоможіть зробити висновки на майбутнє.  Помічайте, коли дитина не повторює  помилок –  висловлюйте ваше захоплення її перемогами  над  будь якими недоліками.  

Любов.  Якнайчастіше виявляйте свою любов до дитини. Посмішки, поцілунки, обійми,  компліменти  – це  не нагорода, а норма повсякденного життя, в якому  затишно  зростає  маленька людина. Осуджуючи поганий вчинок дитини,  доведіть, що ваша любов до неї не зменшується. Адже тільки безумовна  любов, прикладом  якої є любов Бога-Отця до людства є непохитною основою у цьому хиткому світі.