Що таке добро і що таке зло?

Кроха сын к отцу пришел и спросила кроха:

“Что такое хорошо и что такое плохо? “ – 

відомий російський поет-революціонер Володимир Маяковський, ревний прибічник ідей комунізму, мав відповідь на це питання: 

Если ты подряд порвал книжицу и мячик,

Октябрята говорят: плоховатый мальчик…

Насправді ж, не все так просто виявилося й для самого автора відомого вірша, який через декілька років потому у 37-ми річному віці, покінчив життя самогубством … 

Здатність розрізняти добро і зло давньогрецький філософ Сократ називав ні чим іншим, як вищою мудрістю. Полеміка з цього питання, набуваючи більшого чи меншого розмаху, не вщухає протягом тисячоліть. Адже кожна епоха, кожна цивілізація, як і кожна окрема людина, яка прийшла у цей світ, стикається з цією етичною дилемою.

Тож , ієрархія цінностей у нашому житті. Хто її визначає і хто на неї реально впливає? – говоримо з доктором філософії, експертом у сфері сімейних стосунків Адріаном Буковинським   

А: Кожна людина прагне робити правильні вибори у своєму житті, хоче бути впевненою у слушності прийнятих життєво важливих рішень, прагне позитивно впливати на оточуючий світ. Головним критерієм таких виборів і рішень є життєві цінності і пріоритети. Саме вони дають людині можливість прожити своє життя гідно і достойно. А головним індикатором позитивного результату є відчуття миру, спокою і впевненості незалежно від обставин, у яких перебуває людина.

Сутність особи є незмінною. Кожен прагне міцних і надійних взаємин; ніхто не хоче, щоб його зраджували і робили йому підлості; ніхто не буде отримувати задоволення, коли ображають його батьків; нікому не буде приємно, коли в нього щось крадуть, тощо. Природною сутністю людини є не робити таких  речей, оскільки такі дії нікого не наповнюють приємними почуттями і не приносять внутрішнього задоволення.

Інституція сім’ї є таким унікальним та універсальним місцем, в якому повинні формуватися цінності людини. Усе добре: життєві погляди, характер, поведінка – повинні виходити саме з сім’ї. Сім’я для дитини має бути взірцем стосунків і ставлення до людей та суспільства, в якому вона живе.  

ПІДМІНА ЦІННОСТЕЙ

«Горе тим, що зло називають добром, а добро злом» – майже три тисячі років тому наголошував великий Біблійний пророк Ісаія. І хоча життя без помилок не можливе, та вади у цій сфері дійсно непробачні. Адже збочене тлумачення добра і зла спричиняло руйнацію не тільки особистостей, але й цілих культур та цивілізацій. Як у нашому сьогоденні відбувається підміна моральних цінностей та стандартів ? 

А: Жодне попереднє покоління не було настільки успішним у руйнації парадигми моралі, як сьогоднішнє. Те, що віками вважалося добром – споганюється, а те, що вважалося недостойним – підноситься.  

Колись надзвичайною подією була одинока мама, а сьогодні теза: «Я сама народжу дитину і не потрібно мені чоловіка» – є нормою. Мама і батько часто зраджують одне одного, а потім нарікають, що їхній найкращій донці трапився негідник. Скільки людей захоплюється окультними практиками, не замислюючись, що або хто за цим стоїть? Експерти висловлюють суперечливі думки щодо одних і тих самих процесів. Фахівці радикально змінюють свої погляди. Всесвітньо відомий американський вчений, дитячий лікар і педагог Бенджамін Спок, прибічник ідеї вседозволеності у вихованні дитини, наприкінці життя визнав, що помилявся.   

Тому дуже важливо усвідомлювати джерела, які формують шкідливі цінності сьогодні. Як це виглядає?:
Постійний показ картинки красивого життя.
У чому негативний наслідок цього? – У намаганні людини отримати ілюзорне життя. Вона починає за ним бігти,  а не «догнавши», впадає в депресію чи інший деструктивний стан.
Регулярний показ ідеальної зовнішності людини. Ця ідеальність у більшості випадків є оманливою, сформованою різними технологічними маніпуляціями. Проте у багатьох ці образи породжують комплекс недосконалості, адже майже в усіх є «щось не так». Щоб досягти цих стандартів, людина замість розвитку своєї особистості, починає служити своєму тілу. Перфекціонізм, тобто прагнення до ідеалу, якого ніколи не можна досягти. Джерела виникнення цього явища різні. Наприклад,  дитині у дитинстві постійно говорили, що вона найкраща, досягнувши ж більш зрілого віку, вона зрозуміла, що це не так. Надто високі вимоги до дитини, надмірне фокусування на досягненнях і результатах, «невигідні» порівняння з іншими. Невідповідність цілей і можливостей призводить до розчарування собою, псування стосунків з оточуючими. 
 Легкі гроші. Не працювати і мати. Щастя в розвагах. Сюжети багатьох сучасних кінострічок побудовані саме на такій ідеології. Це породжує у молоді прагнення до такого способу життя, який насправді є руйнуючим. Секс – найголовніша радість життя. Задоволення – головна мета. Сексуальні партнери – інструмент досягнення цієї мети. Їх, використавши,  легко можна змінити. Наслідками такої псевдо цінності є зради, руйнація сімей, втрата довіри й взагалі неможливість побудови міцних і надійних стосунків.
Співжиття замість шлюбу. За своєю суттю – це свідома або підсвідома втеча від відповідальності. Людина не бажає брати повної відповідальності за стосунки. У переважній більшості випадків такі союзи закінчуються розривом. А безболісних розривів не буває й їх наслідки супроводжують людину у подальшому житті на психологічному, емоційному, фізичному, фізіологічному та інших рівнях.
Кар’єра. Підняття по кар’єрних сходинках визначає міру успішності людини як особистості. Ти мусиш будувати кар’єру, щоб мати гроші для гідного забезпечення свого життя. Це повинна бути твоя пріоритетна цінність.
Ти повинен повірити, що досягнувши цієї мети, ти почнеш повноцінно жити, але при цьому ти не повинен усвідомлювати, що живеш зараз. Застосовується технологія характеристики двох типів людей. Перший тип – це ті, хто будують свою кар’єру – вони досягають «успіху». Другий тип – це інші люди. Під цим впливом жінки дуже швидко виходить із декретної відпустки, маючи переконання, що їхня дитина повинна мати успішну, реалізовану маму, й чоловіки «з головою» поринають у свою роботу, таким чином позбавляючи дітей найважливішого – доступних, присутніх батьків. 

Гонитва за вишуканим вбранням, екзотичним відпочинком, іграшками за новими супер технологіями, заганяє батьків у коло постійної зайнятості на догоду соціальному статусу. Втрачання балансу між головним і другорядним – це є ознакою підмінених цінностей, які нажаль мають свої неминучі наслідки, й виявляються у руйнуванні особистості, сім’ї, суспільства й держави.